Вийшов вітер із-під «шумки» та повіяв в Україну Печать
Лента новостей - Новости
19.07.12 11:06

Концертом у  залі  Національного академічного театру оперети минулої п’ятниці розпочались гастролі в Україні відомого ансамблю пісні і танцю "Вітер" з Едмонтону, що розташований у найбільш густозаселеної українцями канадській провінції Альберта.

«Я постою у края бездны
И вдруг пойму, сломясь в тоске,
Что все на свете – только песня
На украинском языке»
                   (Леонід Кисельов)

   Той хто вивчав історію міграції,  мабуть звернув увагу, що  російські емігранти на чужині не живуть компактними общинами (за винятком старообрядців), і вже у другому поколінні цілком асимілюються в новому мовному середовищі. Китайці скрізь намагаються влаштувати Чайна-тауни, залишаючи незмінними свій образ життя. Українці ж немов сповідують заклик Великого Кобзаря -  «І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь»  - швидко пристосовуються до новітніх технологій та способу виробництва на нових землях, але підтримують у своїх родинах пам’ять про Неньку-Батьківщину, не забуваючи не тільки віри батьків, але й звичаїв та обрядів Великої України. Про це,  до речі,  досить яскраво розповідає експозиція   фільму, що колись завоював «Оскар» у п’яти номінаціях –  «Мисливець на оленів» з Робертом Де Ніро та Меріл Стріп, де у місті сталеварів уважний глядач мабуть побачив й  таверну «Лемки-холл» та  цілком українські обряди  й танці під час весілля головних героїв стрічки. Але у Канаді  українців ще більше, ніж в Америці.

      Варто нагадати, що першими українцями, що прибули в Канаду пароплавом «Орегон» у вересні 1891 року були Іван Пилипів та Василь Єлиняк з прикарпатського села Небилів (нині Рожнятівського району Івано-Франківської області), які згодом  не тільки посприяли переселенню кількох родин своїх земляків на просторі незаймані землі Канади, але й дали початок першому й найбільшому поселенню українців у  канадській провінції Альберта. Нині десять відсотків населення цієї провінції вважають себе українцями. Всього ж на території країни кленового листа мешкає майже півтора мільйона наших співвітчизників і за своєю чисельністю українська діаспора поступається лише кількості українців, що проживають у Російській Федерації. За п’ять хвиль еміграції до Канади, відрізані культурно і цивілізаційно від України, аж до часів відлиги та перебудови, знаходячись по іншу сторону залізної завіси холодної війни,  українські канадці зуміли зберегти власну самобутню культуру. У цій же провінції навіть є музей проста неба, який так і називається «Село», де як і у нашому Пироговому,  зберігають у незмінному стані знаряддя праці та побуту початку ХХ століття.  А самий Едмонтон (адміністративна столиця провінції Альберта) відомий не тільки своєю хокейною командою «Едмонтон Ойлерз», де грав найкращий бомбардир НХЛ усіх часів Вейн Грецкі (до речі, теж – нащадок емігрантів з білоруського Полісся), але й українськими фольклорними колективами.

    Вже кілька десятиріч поспіль з незмінним успіхом виступає  тут ансамбль танцю «Шумка». Причому своїм професіоналізмом цей хореографічний колектив постійно вражає десятки тисяч своїх прихильників в різних куточках планети, де компактно проживає українська діаспора. П’ятнадцять років тому молода частина учасників  «Шумки» вирішала започаткувати паралельний мистецький проект й додати до танцю ще й українську пісню. Так і народився ансамбль пісні і танцю "Вітер". 

  На прес-конференції для журналістів, яка передувала самому концерту в залі театру оперети, його нинішній керівник Вінсент Рісс (в котрого батько – англійського походження, а мати – з українок) та диригент Леся Похорецька розповіли, що на Україну приїжджають вже вчетверте. Останні роки була невеличка пауза, викликана масштабними гастролями до Аргентини та Бразилії, де теж мешкає чимало українців. Як правило, в Україні «Вітер» свої концерти дає у столиці, на Буковині, у Галичині, в Закарпатті  та на Волині, де власне знаходиться коріння багатьох учасників колективу. Однак цього року хористи й танцювальники «Вітру» вирішили дещо урізнаманитнити свій гастрольний графік і поряд із Заходом відвідають і Південь нашої країни. Зокрема запланований і концерт для вихованців дитячого табору «Молода Гвардія» на узбережжі Чорного моря…

 Між іншим, за нашою класифікацією «Вітер» має статус аматорського колективу, оскільки більшість його учасників у час, непов’язаний з мистецтвом,  або навчається у місцевих університетах, або працює на виробництві чи у сфері сервісу. Скажімо, диригент Леся Похорецька – за основним фахом – викладач української мови у місцевому ліцеї. Цікава деталь: не всі хористи досконало знають письмову українську: тож бува, що вокальні партії на репетиціях читають з листа, де тексти пісень прописують  латинськими літерами. Певний акцент в учасників «Вітру» відчувався і на самій прес-конференції, однак під час самого концерту його зовсім не було помітно, а це додатково засвідчує про зразковий музичний слух хористів колективу.

На прес-конференції нас зацікавило: а чи є в Канаді українські не тільки фольклорні колективи, але й відомі сольні його виконавці? Чи є україномовні  естрадні виконавці, рок-гурти? Бо, не секрет, що широкій громаді на ниві індивідуального співу  відома хиба що американка українського походження  номінантка премії «Греммі», оскароносна співачка (стрічка 1977 року – «You Light Up My Life»), тендітна виконавиця українського романсу -  Квітка Цісик (яка пішла з життя ще у 1998 році),  канадські гості назвали співачку Терезу Сокирко ( фіналіст  телевізійного конкурсу молодих виконавців «Канадський ідол», схожого на аналогічний український проект – «Ікс-фактор»)  але зізналися, що більшість виконавців традиційної естради, не кажучи вже про рок- та металевих гуртів, укомплектованих музикантами українського походження, співають переважно англійською мовою, але в музичному аранжуванні бува що і вставляють у свої композиції краплинки українського мелосу. Електронні ж інструменти – електрогітари та сучасні синтезатори чудово доповнюють скрипки та баяни на традиційних українських весіллях, що власне можна побачити і почути і у нас. Елемент сучасності для  «Вітру» нині полягає і у тому, що фольклорний ансамбль здавалося переважно старовинної пісні й танцю  має власну сторінку на Фейсбуці…

   Варто зазначити, заради популяризації українського мистецтва та для пропаганди поглиблення українсько-канадських зв’язків, більшість своїх виступів в Україні «Вітер» здійснює безкоштовно, або за суто символічну вартість вхідних квитків, а самі поїздки чималого колективу (чисельністю понад півсотні виконавців) за тисячі міль від Канади стають можливими за рахунок меценатської допомоги, причому частину спонсорських коштів артисти часто-густо переводять на допомогу сиротам в Україні. Представники товариства українсько-канадської дружби підкреслили, що кошти ці – зовсім не олігархічного походження…

  А потім у переповненому залі театру оперети був концерт на два відділення.

 

І тут як кажуть – нема слів, аби передати усю гаму відчуттів, які випромінювали від побаченого та почутого  глядачі і слухачі в єдиній, як кажуть упаковці.  Безумовно, хореографічній майстерності багатьох танцюристів можуть позаздрити і керівники окремих наших академічних професійних за статусом колективів, а співочі (чоловіча, жіноча та  - згодом – об’єднана)  вокальні ланки «Вітру» продемонстрували знання не тільки народних пісень початку минулого століття, але й авторські вокальні  твори більш пізнього періоду, написані у відповідності до традицій народного співу. Зазначимо також, що у репертуарі «Вітру» – народні танці з різних етнографічних регіонів України, про що свідчить й різноманіття костюмерного гардеробу артистів. На початку другого відділення концерти учасники «Вітру» віддали данину пам’яті загиблим від голодомору 30-х років на Україні, в академічному хореографічному стилі виконавши невеличкий реквієм-балет. Кульмінацією концерту став запорізький гопак. Це потрібно було бачити, як сольні виконавці та групи танцюристів у над швидкому темпі виконували віртуозні карколомні стрибки! А завершився концерт гімном України «Ще не вмерла Україна». На відміну від своїх колег з кубанської діаспори, які на недавньому концерті в палаці «Україна» ризикнули привнести деякі  вокальні імпровізації на текст П.Чубинського, канадські українці цей символ нашої державності виконали у канонічному варіанті, на музику М.Вербицького.

   Отже,  віє «Вітер» на Вкраїну. Вітер таланту, завзяття та відданості свої історичній ненці, ніби нагадуючи корінним українцям  як потрібно любити, шанувати і примножувати культуру своїх батьків, дідів і прадідів, як треба гордитися тим, що ми є частинкою народу, що має свою велику історію, культуру, свої унікальні звичаї і традиції, якими українська діаспора дорожить значно більше, ніж окремі її представники на історичній батьківщині...

Олександр Воронін